Педрада

Формування ключових Компетентностей в умовах сучасного освітнього простору

У другій половині XX століття почався перехід до інформа­ційного суспільства. Внаслідок винайдення комп'ютера - універ­сального та надзвичайно ефективного інструмента для обробки інформації, кількість її накопиченої людством за свою історію, почала зростати вибухоподібними темпами. В інформаційному суспільстві технології будуть змінюватися 5-7 разів протягом життя одного покоління. Людство зі­ткнеться із небаченою досі ситуацією - людині для повноцінної роботи, вже не достатньо буде фактичних знань, вмінь та навичок, отриманих під час навчання.

Сучасна школа повинна давати людині, яка житиме в інформаційному суспільстві майбутнього, не фактичні знання, а методику їх здобуття, сприяти виробленню власних цінностей та ставлень, тобто формувати життєві компетентності.

Вже в середині XX століття у розвитку освіти більшості країн проявились два важливих чинники, що ніяк не вписува­лися в традиційні системи. По-перше, школа почала катастрофіч­но відставати від темпу розвитку й оновлення знань. По-друге, у зв'язку із соціокультурними зрушеннями XX ст., освіта стала масовою, розрахованою «на всіх».

Відтоді ці чинники обумовили чимало спроб реформуван­ня і якісних зрушень в освітніх системах більшості країн сві­ту. На даному етапі освітні кола цих країн вважають найбільш прийнятним для розв'язання означених проблем саме компетентнісний підхід

Питання розробки теоретичних основ компетентнісного підходу та впровадження його в освітню практику стало пред­метом розгляду не тільки на рівні окремих країн. Відомі між­народні організації, що нині працюють у сфері освіти, останні­ми десятиліттями також вивчають проблеми, пов'язані з появою компетентнісно орієнтованої освіти; серед них - ЮНЕСКО, ЮНІ- СЕФ, Програма Розвитку ООН (ПРООН), Рада Європи, Організа­ція європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний де­партамент стандартів тощо. Починаючи з 80-х років Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розпочала свої дослідження в цьому напрямі [Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи, с. 7].

Українські педагоги також зацікавилися питанням впро­вадження компетентнісного підходу в освітню систему нашої країни. Протягом останніх років опубліковано чимало наукових праць, присвячених даній проблематиці.

Аналіз дидактичної літератури дає підстави стверджувати, що різні автори по-різному трактують терміни «компетентність» і «компетенція». Обидва терміни походять з одного джерела - з латини competentia - узгодженість, відповідність, a competo - відпові­дати бути годящим, здатним. «Компетенція» - «коло повноважень певної особи чи орга­нізації», «компетентність» - обізнаність, авто­ритетність, кваліфікованість особистості у певній галузі. Тому, на думку багатьох авторів, в педагогічному контексті доцільно послуговуватися саме терміном «компетентність». Час­тина дослідників (зокрема - А. Хуторськой) вважають, що під педагогічною компетенцією слід розуміти «відчужену, наперед за­дану соціальну вимогу (норму) до освітньої підготовки учня, необ­хідну для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері». А компетентність - це «оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності». Компетентність - особистісна якість (су­купність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.

Компетентність учня припускає прояв стосовно компетенції цілого спектра його особистісних якостей... Тобто, компетентність завжди особистісно забарвлена якостями конкретного учня. Зміст поняття «компетентність» дає можливість глибше зрозуміти твердження міжнародних експертів, які вважають, що це «здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах - ситуаціях, що передбачають вза­ємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Компетентність - поняття, що логіч­но походить від ставлень до цінностей, та від умінь до знань».

Спеціалісти Міжнародного департаменту стандартів для на­вчання, досягнення та освіти (International Board of Standards for Training, Performance and Instruction (IBSTPI), вважають, що поняття компетентності визначається як «спроможність кваліфі­ковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу. Поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стан­дартів у професійній галузі або певній діяльності».

Узагальнивши різні погляди відносно означення цього поняття, можна сказати, що Більшість педагогів вважають, що під компе­тентністю людини слід розуміти систему структурованих наборів знань, умінь, навичок і ставлень, які набуваються у процесі на­вчання, та дозволяють здійснювати ефективну діяльність у певній галузі, а також саму здатність здійснювати таку діяльність. «Головна особливість компетентності як педагогіч­ного явища - це не специфічні предметні вміння та навички, а конкретні життєві, необхідні кожній людині».

Саме особистісне ставлення учнів до засвоєння знань умінь та навичок, їхня мотивація до навчання є найважливішими ком­понентами компетенції. Ефективність навчального процесу різко зростає, якщо учень сам ставить для себе завдання заняття або свідомо приймає мету, сформульовану вчителем.

Вчені визначили три категорії ключових ком­петентностей як концептуальної бази для подальшої розробки проблеми: автономна діяльність, інтерактивне використання за­собів, вміння функціонувати в соціально-гетерогенних групах.

На основі цих груп освітнім колам кожної країни рекомен­довано формувати власний перелік ключових компетентностей.

Українські педагоги визначили такий перелік ключових компетентностей: уміння вчитись, соціальна, загальнокультурна, здоров'язберігаюча, громадянська, підприємницька компетентнос­ті, а також компетентність з інформаційних і комунікаційних технологій.

Зупинимось на питанні формування ключових та предметних компетентностей на уроках історії і правознавства.

• Уміння вчитись

Формування цієї компетентністі сприяє тому, що учень сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити; має уміння й навички самоконтролю та самооцінки. Дуже яскраво це проявляється в проектній діяльності учнів.

• Соціальна компетентність

Формуючи соціальні компетентності організовую групові форми роботи «Акваріум», «Ажурна пилка», «Навчаючись навчаю», залучаю до обговорення соціально значимих проблем робота в парах (запитання один одному, взаємооцінка, взаємоконтроль. Учні вчаться аналізувати механізми функціонування соціальних інсти­тутів суспільства, визначаючи в них власне місце та про­ектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп; продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власни­ми взаєминами з іншими; брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання; спільно визначати мету діяльності, планувати, розробля­ти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивіду­альних та колективних дій; визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, вміти емо­ційно налаштовуватися на спілкування з іншим. (Робота учнів над проектами «Особливості розвитку культурного життя України ХІХ ст..», «Правила і закони в нашому житті», «Забезпечення соціального захисту бездомних людей в Україні», «Моя історія жива», «Пам'ять про подвиг», «Вплив національних традицій на моральні стосунки жителів нашого села»...)

• Загальнокультурна компетентність

Формуючи загальнокультурну компетентність навчаю учнів аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення на­ціональної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;ознайомлюю учнів з різними культурами та цивілізаціями, формую переконання у значенні внеску кожної з них для розвитку світової цивілізації, підвищую культурний розвиток учнів.

• Здоров'язберігаюча компетентність

Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розу­міти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення.

Формуючи цю компетентність направляю зусилля учнів на збереження і зміцнення фізичного, соціального, духовного і психічного здоров'я .

• Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій

На уроках історії та правознавства учні навчаються застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті;

раціональне використовувати комп'ютер при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіган­ням, поданням та передаванням інформації. (Створення презентацій, використання мережі Інтернет)

Учні на уроках та під час підготовки домашніх завдань використовують різноманітні додаткові, альтернативні джерел ( журнал «Історія в школі», газету «Історія України», статті та монографії провідних істориків, довідники, словники, документів тощо, переглядають телепередачі («Історія міст України»).

• Громадянська компетентність

Формуючи громадянську компетентність, навчаю учнів орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної дер­жави, органів місцевого самоврядування; застосовувати процедури й технології захисту власних ін­тересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконан­ня громадянських обов'язків у межах місцевої громади та держави загалом;

застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задо­вольняють власні інтереси особи та захищають права лю­дини й громадянина;

робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.

• Підприємницька компетентність

Формуючи цю компетентність залучаю учнів до підготовки й участі в історичних турнірах, вікторинах інтелектуальних іграх, заохочую до пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи («Історія міст і сіл», «Моя-Батьківщина Україна»), виконання дослідницьких проектів.

Джерело: https://klasnaocinka.com.ua

За останні кілька років традиційну модель проведення уроків перевернули з ніг на голову на користь модної і потенційно перспективної стратегії навчання, а саме - «перевернутого класу». Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб змінити звичний для всіх підхід «лекція - в класі, домашнє завдання і групова робота - поза ним».

Натомість, в «перевернутому класі» пасивним навчанням (тобто лекціями і читанням) учні займаються вдома, а класний час присвячується спільним проектам, відповідям на запитання та обговоренню матеріалу на глибшому рівні.

Хоча «перевернутий клас» - доволі новий підхід, чимало експертів у галузі освіти вважають його найкращим способом викладання. Модель «перевернутого класу» вже впровадили в кількох найпрестижніших університетах світу, і вона стала предметом численних досліджень та експериментальних програм з багатообіцяючим результатом.

До прикладу, в Університеті Вілланова у Філадельфії експериментальна програма з використанням цієї моделі покращила успішність учнів. Найцікавіше, однак, полягає в тому, що найзначніші успіхи в навчанні продемонстрували найслабші учні: найнижчі оцінки були на 10% вищими, ніж в традиційних класах.

То який він - «перевернутий клас»?

Завдяки таким результатам, «перевернутий клас» набирає обертів. Вже виникло чимало членських організацій на підтримку педагогів, які шукають матеріали для «перевернутого класу», і деякі з цих організацій проводять щорічні конференції. Наприклад, організація The Flipped Learning Network влітку 2016 року провела дев'яту щорічну конференцію.

Чому ж «перевернутий клас» вважається настільки новаторською ідеєю, яка заслуговує на щорічні конференції, семінари, а також на цілий легіон шанувальників? Щоб відповісти на це запитання, ознайомимося із знаменитою «таксономією Блума», запропонованою американським дослідником освіти Бенджаміном Блумом.

Таксономія Блума поділяє типи навчання на три ієрархічні моделі. В ієрархічній моделі для когнітивного навчання Блум виділяє здебільшого пасивне навчання, як-от отримання знань і розуміння на низькому рівні пізнавальної діяльності, в той час як більш активне навчання, таке як оцінювання, практичні навички та синтез, вимагають високого рівня пізнавальної діяльності. Модель «перевернутого класу» застосовує більш інтуїтивний підхід до таксономії Блума, надаючи їм сприятливі умови для вирішення складніших завдань і застосування вищого рівня пізнавальної діяльності, і дозволяючи виконувати роботу легшого рівня вдома.

Переваги «перевернутого класу»

Основна перевага моделі «перевернутого класу» полягає в тому, коли учні поводяться найбільш енергійно, намагаючись вирішити певну проблему, відповісти на запитання чи працювати в групі, вчитель в класі може допомогти їм з цим складнішим видом навчання.

Вчитель математики Мішель Райнхарт описав газеті «The New York Times» модель «перевернутого класу» як набагато результативнішу класну роботу, яка надає час для мисленнєвої діяльності вищого рівня.

Учням справді подобається та допомога і співпраця, яку вони отримують завдяки цій моделі. Замість того, щоб намагатися розібратися з завданнями вдома наодинці, учні приходять в клас для того, щоб поставити запитання, які вони самі склали після перегляду відеолекції. Та й педагоги таким чином можуть виявити, де справді в учнів виникають проблеми з розумінням матеріалу.

В «перевернутого класу» є й інші переваги. Так, наприклад, переглядаючи відеолекції вдома, учні самі вибирають ту швидкість навчання, яка їм найбільше підходить. Вони можуть зупиняти відео або переглядати заново певні його аспекти стільки разів, скільки їм потрібно. Цей спосіб особливо корисний для вразливих учнів, які відстають під час звичайного уроку (наприклад ті, хто навчається не рідною мовою або в кого є труднощі з навчанням).

До того ж, використання часу відведеного для уроку на групові проекти сприяє відчуттю рівності серед учнів. Багато з них бояться групової роботи лише тому, що кілька учасників групи змушені будуть тягнути всю діяльність на собі. Але чим більше часу присвячуватиметься груповим проектам, тим меншим буде цей несправедливий тягар, а відповідно, покращиться взаємне навчання.

Недоліки «перевернутого класу»

Ті педагоги, які хочуть почати використовувати модель «перевернутого класу», все ж повинні знати про певні її недоліки. Перш за все, вчителям потрібно присвячувати чимало часу на те, аби записувати відеолекції, та ще й настільки цікаві, щоб учні справді переглядали їх вдома. Однак, цю проблему можна обійти, якщо опрацьовувати письмові завдання в класі, що звільнить вчителя від перевірки зошитів в позаурочний час, а, відповідно, дасть змогу записувати лекції.

Що ж стосується учнів, то вони повинні мати усе необхідне обладнання: комп'ютери або мобільні пристрої і надійне підключення до інтернету, - щоб дивитися лекції вдома. Таке обладнання не з дешевих, тому в учнів з місцевостей з низьким доходом можуть виникнути труднощі при впровадженні цієї моделі. Більше того, учням може здаватися, що вони вже отримали усю потрібну інформацію вдома і можуть пропустити заняття в класі.

А от студенти вищих навчальних закладів, за словами організації EDUCAUSE, можуть обурюватись: «Чому це вони платять гроші за те, що можуть і так знайти в інтернеті?» Звичайно ж, педагоги можуть змінити такі погляди студентів, пояснивши, яким чином робота на вищому рівні пізнавальної діяльності впливає на їх розвиток, а також роблячи діяльність в класі цікавою та захоплюючою.

Однак, незважаючи на вищезгадані недоліки, модель «перевернутого класу» продовжує ставати все популярнішою. Багато вчителів на власні очі побачили як ця педагогічна модель змінює клас, наповнюючи його творчістю, співпрацею і вдумливими дослідженнями. Тому педагогам, які вже втомились від традиційних уроків, варто спробувати «перевернутий клас».